Євген Клопотенко – один із найупізнаваніших кулінарних експертів України, співзасновник ресторану "100 років тому вперед", автор популярного в Україні кулінарного сайту klopotenko.com та автор проєкту CultFood.
Ваша історія – це історія розвитку, праці та успіху. Але все це потребує певного часу та енергії. Розкриєте секрет свого тайм-менеджменту?
Я все записую в Google-календар, тому знаю, що робитиму, навіть на місяць або два наперед. Це важко, адже немає часу на щось незаплановане. Наприклад, піти в ліс або подарувати день собі. Я творча людина, інколи мені хочеться «просто подихати повітрям», але дозволити цього собі не можу – всі дні в календарі розписано. Я ще вчуся та шукаю ту модель роботи, коли зможу бути вільним і не вільним водночас. Щодо енергії, то отримую її з їжі та від людей, котрі дякують мені за те, що я роблю. Тому часто виходжу до зали ресторану поспілкуватися з людьми. Я створений для того, щоб робити всім добре – годувати, веселити. Люблю, коли людина щаслива. Ще одне джерело енергії для мене – базар. Для мене це наче в церкву сходити. В церкві ми спілкуємося з Богом, а на базарі – з продуктами. Я люблю мацати, нюхати, вибирати помідори, яблука, груші тощо.
Я все записую в Google-календар, тому знаю, що робитиму, навіть на місяць або два наперед. Це важко, адже немає часу на щось незаплановане. Наприклад, піти в ліс або подарувати день собі. Я творча людина, інколи мені хочеться «просто подихати повітрям», але дозволити цього собі не можу – всі дні в календарі розписано. Я ще вчуся та шукаю ту модель роботи, коли зможу бути вільним і не вільним водночас. Щодо енергії, то отримую її з їжі та від людей, котрі дякують мені за те, що я роблю. Тому часто виходжу до зали ресторану поспілкуватися з людьми. Я створений для того, щоб робити всім добре – годувати, веселити. Люблю, коли людина щаслива. Ще одне джерело енергії для мене – базар. Для мене це наче в церкву сходити. В церкві ми спілкуємося з Богом, а на базарі – з продуктами. Я люблю мацати, нюхати, вибирати помідори, яблука, груші тощо.
Які свої досягнення вважаєте найважливішими?
Гадаю, мені вдалося почати формувати в українців розуміння того, що вони є українцями. Я зробив борщ суто українським здобутком, стравою, яка об'єднує українців, – і для мене це важлива робота. Ще те, що діти в Україні почали їсти гарну, смачну їжу в шкільних їдальнях – десь 300-400 тисяч дітей щороку, це прогрес. Мені вдалося в ресторані та на сайті привернути увагу людей до їжі й відірвати їх від радянського минулого, дати зрозуміти, що томат можна їсти з ваніллю, а печеню – з бананами або додати до борщу апельсинову цедру, що дасть нові круті відчуття.
У вас досить насичене, різноманітне життя. Чи маєте помічників, щоб все встигати, впоратися з усіма справами? У вашому випадку це техніка або люди?
70% – люди, 30% – техніка, але все більше схиляється до техніки. Раніше були люди, але коли їх багато – важко. Тому техніки в побуті та роботі стає все більше. Наприклад, я намагаюся все максимально перевести в телефон. Для мене він – частина життя, і я можу з ним майже все: створювати меню, виходити на конференції, робити зйомки, продавати, купувати, їхати. Навіть керувати помічниками. Це – сучасний світ.
Гадаю, мені вдалося почати формувати в українців розуміння того, що вони є українцями. Я зробив борщ суто українським здобутком, стравою, яка об'єднує українців, – і для мене це важлива робота. Ще те, що діти в Україні почали їсти гарну, смачну їжу в шкільних їдальнях – десь 300-400 тисяч дітей щороку, це прогрес. Мені вдалося в ресторані та на сайті привернути увагу людей до їжі й відірвати їх від радянського минулого, дати зрозуміти, що томат можна їсти з ваніллю, а печеню – з бананами або додати до борщу апельсинову цедру, що дасть нові круті відчуття.
У вас досить насичене, різноманітне життя. Чи маєте помічників, щоб все встигати, впоратися з усіма справами? У вашому випадку це техніка або люди?
70% – люди, 30% – техніка, але все більше схиляється до техніки. Раніше були люди, але коли їх багато – важко. Тому техніки в побуті та роботі стає все більше. Наприклад, я намагаюся все максимально перевести в телефон. Для мене він – частина життя, і я можу з ним майже все: створювати меню, виходити на конференції, робити зйомки, продавати, купувати, їхати. Навіть керувати помічниками. Це – сучасний світ.
Ви пропагуєте українську кухню. Наскільки для традиційної кухні важлива побутова техніка?
Так, я вважаю, що українська кухня настільки різноманітна, аутентична та відкриває стільки кулінарних можливостей та смаків, що саме її культуру перш за все потрібна українцям. Та я певний час намагаюся змінити культуру харчування в нашій країні. В мене є проект Cult food, в рамках якого я намагаюсь змінити харчування в українських школах. Але, безумовно, з погляду на сучасність я застосовую всі доступны кулінарні та побутові прилади.
У мене багато побутових девайсів, але вони не тільки безпосередньо для приготування їжі. Авжеж, плита, що розмовляє зі мною, сповіщаючи – коли треба її вимкнути, або телефон, в якому все моє життя, блендер, посудомійна машина, багато всього. Але ще для мене, як для людини, яка працює з продуктами, дуже важлива чистота.
Якщо ти кухар або лікар – чистота має бути стерильною завжди. Це базові основи кулінарії. Чистота – найголовніше. Щиро кажучи, коли мені важко або щось турбує, я починаю прибирати, мити посуд – і мені стає краще.
Так, я вважаю, що українська кухня настільки різноманітна, аутентична та відкриває стільки кулінарних можливостей та смаків, що саме її культуру перш за все потрібна українцям. Та я певний час намагаюся змінити культуру харчування в нашій країні. В мене є проект Cult food, в рамках якого я намагаюсь змінити харчування в українських школах. Але, безумовно, з погляду на сучасність я застосовую всі доступны кулінарні та побутові прилади.
У мене багато побутових девайсів, але вони не тільки безпосередньо для приготування їжі. Авжеж, плита, що розмовляє зі мною, сповіщаючи – коли треба її вимкнути, або телефон, в якому все моє життя, блендер, посудомійна машина, багато всього. Але ще для мене, як для людини, яка працює з продуктами, дуже важлива чистота.
Якщо ти кухар або лікар – чистота має бути стерильною завжди. Це базові основи кулінарії. Чистота – найголовніше. Щиро кажучи, коли мені важко або щось турбує, я починаю прибирати, мити посуд – і мені стає краще.
В побуті ви застосовуєте сучасні технології?
Не настільки, як хотілося б. У світі існують технології, завдяки яким можливо все під'єднати до мережі та керувати на відстані. Я хочу, щоби вся моя техніка – кондиціонер, посудомийна машина, блендер тощо – була в телефоні. Це досить зручно, щоб економити час. Наприклад, як мій iRobot, яким я можу керувати за допомогою застосунка. Дистанційне управління – це зручно, сучасно та прогресивно. Мій робот впорається з тим, щоб було чисто. Звичайно, він не помиє мені ванну або посуд, але підлога завжди чиста. Якби він міг ще збирати посуд та складати в посудомийну машину.. Але до цього ще дійде. (Усміхається)
Якою Ви бачите кухню майбутнього?
Перш за все, повністю автономною від людини. Тобто, коли моя техніка працює без мене, я лише маю задавати програми. До речі, частково так й відбувається в моєму домі. Авжеж, зараз це не професійна, а лише побутова техніка, але це теж крок до майбутнього. Наприклад, коли я виходжу з дому, моя техніка працює без мене. Кондиціонер, тепла підлога, iRobot без мене прибирає все. Хтось, виходячи з дому, все вимикає з розеток, а я навпаки – вмикаю. Коли я залишаю квартиру, в ній починається своє окреме життя. Але навіть коли я вдома, iRobot допомагає мені в роботі: скажімо, щось впало або просипалось і я не маю часу на прибирання, тож робот все зробить за мене. І я не боюся на щось наступити й розчавити. Для мене це вже частка майбутнього на моєї кухні. Тим більш, що для мене техніка не має бути тендітною, тобто ламатись щодня. Вона повинна бути багатофункціональною, максимально допомагати людям, саме так, як зараз робот.
Гадаю, всі сучасні речі потрібно мати в себе вдома. Для великого будинку це особливо важливо. Я жив у великому домі за містом, тому знаю, що говорю. Й, безперечно, саме за дистанційним керуванням майбутнє.
Не настільки, як хотілося б. У світі існують технології, завдяки яким можливо все під'єднати до мережі та керувати на відстані. Я хочу, щоби вся моя техніка – кондиціонер, посудомийна машина, блендер тощо – була в телефоні. Це досить зручно, щоб економити час. Наприклад, як мій iRobot, яким я можу керувати за допомогою застосунка. Дистанційне управління – це зручно, сучасно та прогресивно. Мій робот впорається з тим, щоб було чисто. Звичайно, він не помиє мені ванну або посуд, але підлога завжди чиста. Якби він міг ще збирати посуд та складати в посудомийну машину.. Але до цього ще дійде. (Усміхається)
Якою Ви бачите кухню майбутнього?
Перш за все, повністю автономною від людини. Тобто, коли моя техніка працює без мене, я лише маю задавати програми. До речі, частково так й відбувається в моєму домі. Авжеж, зараз це не професійна, а лише побутова техніка, але це теж крок до майбутнього. Наприклад, коли я виходжу з дому, моя техніка працює без мене. Кондиціонер, тепла підлога, iRobot без мене прибирає все. Хтось, виходячи з дому, все вимикає з розеток, а я навпаки – вмикаю. Коли я залишаю квартиру, в ній починається своє окреме життя. Але навіть коли я вдома, iRobot допомагає мені в роботі: скажімо, щось впало або просипалось і я не маю часу на прибирання, тож робот все зробить за мене. І я не боюся на щось наступити й розчавити. Для мене це вже частка майбутнього на моєї кухні. Тим більш, що для мене техніка не має бути тендітною, тобто ламатись щодня. Вона повинна бути багатофункціональною, максимально допомагати людям, саме так, як зараз робот.
Гадаю, всі сучасні речі потрібно мати в себе вдома. Для великого будинку це особливо важливо. Я жив у великому домі за містом, тому знаю, що говорю. Й, безперечно, саме за дистанційним керуванням майбутнє.
«ЛЮБЛЮ, КОЛИ ЛЮДИНА ЩАСЛИВА»
Якщо заговорили про майбутнє, Вас не лякає повстання машин?
Воно вже почалося. Всі наші гаджети, соціальні мережі – все це штучний інтелект, який вже працює. А чим все закінчиться – ніхто не знає. Як буде – так буде. Думаю, якщо ми самі себе не повбиваємо – нас уб'ють роботи. (Сміється.)
Воно вже почалося. Всі наші гаджети, соціальні мережі – все це штучний інтелект, який вже працює. А чим все закінчиться – ніхто не знає. Як буде – так буде. Думаю, якщо ми самі себе не повбиваємо – нас уб'ють роботи. (Сміється.)
© 2006-2020 ООО "ИД УМХ". Все права защищены.